Музей карикатур Г.Ключника

Музей плакату України

rostik — Sat, 09 May 2015 19:18:22 GMT

Музей плакату України

При журналі "Музеї України"

Спільний проект журналу "Музеї України", Національного музею-заповідника "Битва за Київ у 1943 році",
за підтримки Національного музею народної архітектури і побуту України

Адреса постійнодіючої виставки

03026, м. Київ, с. Пирогів,
Національний музей народної архітектури та побуту України

сучасне село, садиба Тернопільської області

блог - http://musplakat.wordpress.com/

Філія на Троєщині - Київ, вул.Драйзера,8 2 поверх

МУЗЕЙ УКРАЇНСЬКОЇ ПРОПАГАНДИ

http://vikvik97.wordpress.com/

E-mail: museum-ukraine@ukr.net

Адреса юридична:
07300, Київська обл. Україна
Вишгородський район,
село Нові Петрівці
вул. Ватутіна, Нацмузей

Приймаються благодійні внески на розвиток і підтримку музею

Гривні по Україні:

картка Приватбанку 4405885009382455

Перший в Україні спеціалізований музей історії плакату.
Спільно з Національним музеєм "Битва за Київ у 1943 році" - директор Заслужений працівник культури України І.П.Вікован.
за підтримки Національного музею народної архітектури побуту України - директор Дмитро Заруба

Директор Музею плакату - редактор журналу "Музеї України", Почесний працівник туризму України Віктор Тригуб
Куратор - Наталка Іванченко

Голова музейної Ради - Віктор Карпов, кандидат історичних наук, Голова правління Інституту воєнної історії

Заступник директора - Сергій Пархоменко

Підтримка сайту - Ростислав Тригуб

Нацмузей "Битва за Київ у 1943 році"

МУЗЕЙ ПЛАКАТА УКРАИНЫ
действует при журнале "Музеи Украины"
совместно с Национальным музеем-заповедником "Битва за Киев в 1943 году" и Национальным музеем народной архитектуры и быта Украины
Адрес: 07300, Украина, Киевская обл. Вышгородский р-н, с.Новые Петровцы
Постояннодействующая выставка

03026, м. Киев, с. Пирогово,
Национальный музей народной архитектуры и быта Украины

современное село, усадьба Тернопольской области

E-mail: museum-ukraine@ukr.net
Директор -
редактор журнала "Музеи Украины", Почетный работник туризма Украины
Виктор Тригуб
Куратор - Наталья Иванченко

Музей плакату України

Музей плакату України при часописі «Музеї України». Перший в Україні і Європі, офіційно зареєстрований, спеціалізований музей історії плакату.

Діє при журналі «Музеї України», спільно з Національним музеєм-заповідником «Битва за Київ у 1943 році» — директор Заслужений працівник культури України І. П. Вікован (Київська область, Вишгородський район, село Нові Петрівці). За підтримки Національного музею народної архітектури та побуту України — директор Д. В. Заруба, де розгорнуто виставку «Галерея плакатів епохи тоталітаризму», розміщену у частині будівлі сучасної садиби з Тернопільської області, науково-дослідного відділу «Українське село».

Директор і засновник Музею плакату України — редактор журналу «Музеї України», Почесний працівник туризму України, член Національної спілки журналістів України Віктор Тригуб. Куратор — Наталка Іванченко.

Музей створено 11 листопада 2011 року, легалізовано рішенням № 133 виконавчого комітету Новопетрівської сільської Ради Вишгородського району. Таким чином, Музей плакату України став першим, офіційно зареєстрованим серед відомих музеїв плакату Європи, які діють лише на правах відділів при великих музейних установах, не маючи самостійної державної реєстрації.

Дві перші виставки плакатів, були урочисто відкриті в приміщенні Національного музею-заповідника «Битва за Київ у 1943 році». Однак, брак виставкової площі, змусив шукати окреме приміщення у Києві.

Проект підтримав директор Національного музею народної архітектури та побуту України Дмитро Заруба, у грудні 2012 року, надавши частину будинку з Тернопільської області для постійнодіючої виставки «Галерея плакатів епохи тоталітаризму». Дієву допомогу надав Голова Київської міської організації «Меморіал», директор Музею совєтської окупації Роман Круцик, передавши комплект плакатів про злочини комуністичного режиму СРСР.

Особлива гордість творців музею — експозиція, повністю присв'ячена діяльності Путивльського і Козельщинського таборів для військовополонених НКВС СРСР. Там перебували і ймовірно були розстріляні у 1939-40 роках, тисячі польських військовополонених, а у червні 1941 року, до Путивля і Козельщини доставили майже 5000 арештантів з Молдавської РСР та десь 6000 «ворогів народу» з Литви, Латвії, Естонії. Подальша їх доля, після початку війни 22 червня 1941 року, невідома.

Віктор Тригуб і дослідник Володимир Бровко, які розслідують ті події, підозрюють, що в'язні були таємно розстріляні і поховані у ретельно замаскованих братських могилах перед стрімким наступом німців. Сприяють у пошуках Посольства Польщі, Молдови, Литви, Румунії, чиї громадяни найбільше постраждали. Однак, є відкритий супротив влади Російської Федерації, яка категорично відмовляється надати необхідні архівні документи. Експозиція на території Національного музею, є першим офіційним визнанням Путивльсько-Козельщинської трагедії, де, за твердженням дослідника з Кременчука Антатолія Шолудька, на польських військовополонених випробувалася хімічна та бактеріологічна зброя. Однак, варто зазначити, що на момент написання цього матеріалу, ніяких документальних матеріалів про масові страти не опубліковано. Як не знайдено жодної братської могили. Є лише спогади свідків і історичні гіпотези, які вимагають підтвердження. Однак, резонансність цього розслідування у 6 країнах Європи, увага дипломатів і преси, призвели до намірів встановлення меморіальних дощок у Козельщині у пам'ять поляків та молдаван, які відбудуться найближчим часом.

З листопаду 2013 року творці Музею плакату підтримують Євромайдан. Збирають роботи про визвольну революцію. У грудні 2013 року музей відкриває сторінку у Фейсбуку, яка миттєво стає популярною, віртуальну експозицію Плакати Майдану відвідує до 200 тис читачів на добу. Враховуючи гостроту багатьох плакатів, фундатори Музею отримували чимало погроз, були хакерські атаки, очікування арешту за "пропаганду тероризму, екстремізму, масових безпорядків". Сторінка у ФБ стала координатором акцій протесту у багатьох країнах. Зокрема, діаспора, використовуючи роботи з колекції Музею плакату проводила мітинги у Франції, Англії, Німеччині, США, Канаді, Польщі, Аргентині, Бразилії, Словаччині, Південній Кореї...

27 лютого 2014 року було змонтовано виставку "Плакати Майдану" у Нацмузеї в Пирогові, що користується популярністю у відвідувачів. Крім плакатів, виставлено щити Самооборони, протигази, каски, кийки, саморобний бронежилет...

На початку квітня 2014 року в Музеї плакату в Пирогові змонтовано виставку "Крим - це Україна!". Офіційне пресове відкриття якої відбулося 29 квітня 2014 року у присутності бійців Троєщинської Самооборони, представників Правого сектору, художниці Асі Колос, фотомайстра Катерини Крючкової, журналістів, громадскості.

Формується колекція про події на Південному-Сході України...

Вхід до галереї Музею плакатів безкоштовний, години роботи відповідають часу роботи Нацмузею у Пирогові за адресою — 03026, м. Київ, с. Пирогів, Національний музей народної архітектури та побуту України.

http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D1%83%D0%B7%D0%B5%D0%B9_%D0%BF%D0%BB%D0%B0%D0%BA%D0%B0%D1%82%D1%83_%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8

Юрій Нерослік - плакатист з 92 бригади...

rostik — Sat, 09 May 2015 19:02:43 GMT

Юрій Нерослік - плакатист з 92 бригади...

"Легенди АТО" - так називається цикл пресових зустрічей Музею української пропаганди при журналі "Музеї України". Цього разу говорили з сержантом 92 бригади ЗСУ Юрієм Неросліком. І нашим арт-директором, чиї плакати стали символами АТО...

Співпраця наша почалася ще під час Майдану. Юрій Нерослік увійшов до легендарної Плакатної сотні, що стихійно виникла довкола сторінки нашого Музею плакату у Фейсбуці. А влітку, харківський художник-дизайнер пішов добровольцем до війська. Чугуїв, 92 бригада ЗСУ.

І перше бойове хрещення - спроба прориву до Іловайська. Це поруч з моїм рідним селом у Старобешівському районі... Там колона потрапила у засідку. Розстріляли якимось новими боєприпасами - техніка горіла як свічки. Кілька днів бійці пробивалися до своїх. Юрій був травмований. Потрапив у госпіталь... Потім місто Щастя. Підрозділ бобрів-саперів. Розмінування, знешкодження боєприпасів...

Кожну вільну хвилину він працює над серією патріотичних плакатів. Саме він автор кількох десятків плакатів про Нацгвардію. Малював для батів "Айдар", "Миротворець", "Київщина"... Його роботи живуть власним життям, поширюються в соцмережах, роздруковуються волонтерами, їх офіційно використовує як ілюстративний матеріал сайт Радіо Свобода...

Команда журналу "Музеї України" через Музей плакату і Музей української пропаганди виготовляє виставкові комплекти плакатів Ю.Неросліка і передає їх до бойових частин. Діють десятки пересувних виставок. Організували виставки Юрія в Національному музеї-заповіднику "Битва за Київ у 1943 році", Музеї укр пропаганди, Музейно-патріотичному центрі КУН.

На жаль, наші фінансові можливості дуже обмежені, тож наклади мізерні... Було б чудово, аби Мінкульт і нове Міністерство пропаганди звернули увагу на патріотичні плакати Юри і видали його роботи масово... Реальна добра і потрібна справа для чиновників. Як достукатися, щоб почули?

Маємо фактичний феномен. Солдат-доброволець, фронтовик у перервах між бойовими діями і розмінуванням створює плакати, які піднімають бойовий дух, користуються популярністю в інтернеті, прославляють подвиг українського Воїна, у тому числі на міжнародному рівні, волонтери поширюють ті роботи у військах, а сотні чиновників глибокодумно розмірковують про високі матерії і про те, чому ми програємо інформвійну. Тому і програють, що не помічають подвижництва таких Героїв як Нерослік...

Юрій розповів про велику біду, яка вже сталася на Донбасі. Хаотичне мінування. Міни ставлять всі і скрізь. Ті хто був в АТО знають чітке правило - з асфальту не сходити! Особливо поруч з великими дорогами, в лісопосадках, там де побували сепари... Масштаби цього лиха жахливі. Знадобиться чимало років аби очистити землю... І саме цим займається підрозділ саперів-бобрів Ю.Неросліка. Додайте снаряди, гради, смечі, що не розірвалися. І варварська російська новинка - боєприпаси з відстроченим терміном вибуху. Треба мати неабияку мужність, сталеві нерви, щоб знешкодити снаряд, воронка від вибуху якого має кілька метрів глибини...

Сапери вдячні волонтерам за підтримку. Але, допомога дуже потрібна! Хлопці просять хоч якісь автомобілі. Бажано мікроавтобус. У підрозділі саперів жодного приладу нічного бачення!!! Проблеми із запчастинами, обладнанням... Якщо хтось може реально допомогти - звертайтеся до Юрія напряму через Фейсбук! Цих Героїв треба всіляко підтримати!

Приємно, що на прес-конференцію завітав легендарний кіборг Донецького аеропорту заступник комбату батальйону ОУН Андрій Пастушенко. Якраз відходить від поранення осколками сепарської гранати... Днями знову в Піски... Добровольчий бат ОУН і досі не визнано державою!!! Давайте щось всі разом робити! Герої-фронтовики, що з перших днів нас захищають, гинуть, отримують поранення мають статус незаконних озброєних угрупувань...

Цей факт дуже вразив журналістку і волонтера Ірму Крат, яка приїхала в Піски в розпал боїв і бачила, що то таке... Після поранення пана Андрія, вона почала цілу кампанію, аби фронтовик отримав би хоч якусь державну нагороду. Підтримав Міністр МВС Арсен Аваков - бійця Сивого нагорджено іменним годинником Міністра. Сподіваємося, це лише перший крок до офіційного визнання кіборгів ОУН...

Поет Олег Побережний подарував Героям свою збірку, а прекрасна співачка Бажена виконала для бійців нову пісню спільного з Олегом авторства...

Вдячні журналістам каналів ІСТV, UBR, Культура, Київ за сюжети! Особлива подяка кореспонденту Ірині Стельмах, яка стала хресною мамою Ю.Неросліка на сайті Радіо Свобода! Побачивши в Музеї його плакати, дівчина домовилася з Юрієм, що його роботи будуть ілюстративним фоном для матеріалів про АТО. Відповідно мають колосальну аудиторію. Ірина готує кілька яскравих матеріалів...

І знаковий факт, важливий для музейників. Юра Нерослік звернув нашу увагу на частину мінометної міни, що не розірвалася. Хтось з волонтерів притяг її до музею. Вона скромно стояла в куточку, і її люблять знімати оператори провідних телеканалів. Як виявилося, то вибухонебезпечний предмет! Переставили подалі... Зателефонував до 101, домовляємося з прес-службою ДержМНС, аби мінери вивезли ту залізяку, а заодно оглянули все інше... Назріла потреба аби фахівці з надзвичайних ситуацій провели якусь прес-конференцію, розповіли про правила поведінки. Адже, щодня волонтери привозять різні сувеніри з АТО, часто передають їх до музеїв, в школи, а може статися, що то щось вибухове... Живемо в роки війни...

Та головне, Україна побачила Юрія Неросліка. Рядового Героя цієї дивної неоголошеної війни, автора патріотичної плакатної серії з понад тисячі робіт! Сапера 92 бригади. Художника, патріота, нашого арт-директора...

Україна переможе!

Віктор Тригуб, редактор журналу "Музеї України", директор Музею української пропаганди

Юрій Нерослік, сержант-сапер 92 бригади, арт-директор журналу "Музеї України", плакатотворець

Кіборг ОУН Андрій Пастушенко (Сивий) та Ірма Крат з іменним годинником від МВС

В.Тригуб, Ю.Нерослік, А.Пастушенко, І.Крат, О.Побережний, Бажена...

Юрій розповідає про міни...

Фото - Ростислав Тригуб

Жора Ключник - з талановитим цинізмом...

rostik — Sat, 09 May 2015 19:01:19 GMT

Жора Ключник - з талановитим цинізмом...

Завдяки інтернету провінції не існує! Це блискуче підтверджує карикатурист із Хмельницького Георгій Ключник. Його роботи миттєво здобули міжнародне визнання, підтримку однодумців і ненависть путінської вати. Авторитетів у діючій владі для Жори Ключника не існує! Критикує всіх!

Георгій Ключник - художній директор Музею плакату України, Музею української пропаганди, член редколегії журналу "Музеї України". Це його єдині офіційні титули. А роботи доступні у всіх куточках планети, де є інтернет, зокрема Фейсбук. Єдина виставка Георгія у Музеї української пропаганди на найбільшому житловому масиві України - київській Троєщині.

Ось як характеризує художника сайт Дойче Веле: "Один з авторів карикатур, Георгій Ключник, тисячами збирає «лайки» шанувальників власної творчості. А почалося все, за словами самого художника, зі спонтанного пориву. «Коли почався Майдан, я думав, чим можу допомогти. Матеріально можу, а чим ще? Почав карикатурою займатися,— згадує в розмові з DW карикатурист.— Як тільки побили дітей, я бігом намалював, як міліціонери викладають з тіл на снігу напис „Міліція з народом“. Тоді я ще не знав, що цей малюнок виявиться пророчим».

Аби не накопичувати в собі такий негатив, художник і почав малювати свої злободенні карикатури. «Мене, як і всіх інших, також „ковбасить“, кожен по-різному з себе це виливає»,— поділився з DW своїми переживаннями Ключник.
Найвідомішим своїм творінням художник вважає «Путіна на горошині». Карикатурист каже, що за сатиру над російським лідером на його адресу вже надходили навіть погрози. «Є погрози, є і статті про мене, які пишуть російські „брати“. Був цілий форум, де вони описували, який я поганий. Писали, що я занадто дрібний, аби знищити Путіна, але просили братів-новоросів, щоб вони мене знищили»,— розповідає художник і додає: «Я сміюся з цього. Я ж навіть імені й прізвища свого не приховую».

Замість мольберта — монітор, замість пензля — мишка. Свої малюнки український карикатурист Ключник представляє як маленькі історії і вважає їх власною зброєю проти ворога. «Це не картинки, а маленькі історії. Ідеальна карикатура та, що не має тексту, а сама розповідає історію. Текст можна написати і його забудуть, а влучну картинку людина пам’ятатиме дуже довго. Оце і є моя мета»,— каже художник".

Деякі роботи Жори балансують на межі пристойності - наскільки концентровано він загострює увагу. Свідомо, що має надзвичайно великий вплив на путлеровських ватніків, яких щиро зневажає. Легко і красиво пояснює зомбованим жертвам гускава міра весь ідиотизм ідеологічної диктатури, побудованої упослідженим маленьким Пу. На їх базових графічних образах, які вони формують ненормативною лекикою. Ефект неймовірний! Вата навіть пише рецензії на роботи Жори! А про погрози типу - Это Жора Ключник нарисовал себя и Валерика Щербакана верхом на жертвах побоища в Одессе. Это они опубликовали на своём гнойном сайте по поводу убийства сотни безоружных человек, собиравших подписи за референдум.

СТРАШНЕЕ НЕТ ТВАРЕЙ в интернете, чем эти два художника-подонка.

Бойтесь мрази!

антифаш - тут можна написати окреме дослідження...
Взагалі, владу Жора не любить. Бо чиновники - то обмеження. І часто прикриваючись красивими ідеями, Майданом, Героями АТО, продовжують займатися звичною справою - тихо грабувати народ, погіршуючи, а не покращуючи життя простих людей.
Чого Жора принципово не любить. Тому і критикує нещадно.
Відповідно, влада не любить Жору. Чекати йому якогось державного визнання не варто.
А от щирих теплих слів від нормальних громадян багатьох країн, він вислуховує багато. І це - головне! Народна любов до справжнього народного художника.
Хоч і подає він реальність з особливо талановитим цинізмом...
Такий вже час...
Віктор Тригуб, редактор журналу "Музеї України", директор Музею укр пропаганди